Друк
PDF

Як правильно відстоювати християнську точку зору

Як правильно відстоювати християнську точку зору

Стикаючись на ґрунті етичних питань з представниками нехристиянського світогляду, ми найчастіше наражаємось на конфлікт. Чому? Тому що люди можуть відсторонено говорити на абстрактні (для них) релігійні теми, вважаючи, що це не стосується їхнього життя. І зовсім інакше вони реагують, коли мова йде про етичні питання: аборти, евтаназію, клонування, одностатеві шлюби, свободу поширення на ТБ еротичної або такої, що пропагує насильство продукції. Як маємо ми реагувати, коли виникає конфлікт з цього питання? Тут може бути кілька точок зору.

"Позиція мавпи" Мавпа намагається в усьому наслідувати тих, хто її оточує. Зокрема, люди здавна помічали, що мавпи вдало копіюють людську поведінку. Це виглядає дуже кумедно саме через те, що мавпи при цьому залишаються мавпами, і ніяке наслідування людської поведінки не робить їх людьми. "Мавпяча позиція" церкви щодо етичних питань полягає в тому, що церква приймає для себе світську точку зору на ці проблеми, намагаючись прилаштувати своє богослов'я під ту шкалу цінностей, яка домінує в суспільстві. При цьому в жертву приноситься не лише вимоги церковної традиції, але і вимоги слова Божого. Пастори і священики починають благословляти евтаназію, вінчати одностатеві пари, уникають називати з кафедри гріх гріхом. Це, на їхню думку, робить церкву значимою і популярною в суспільстві, звільняє її від звинуваченні в ретроградстві та антисуспільній позиції. Тим більше, що в Західній Європі за те, що ви, наприклад, назвете гомосексуалізм гріхом, вам цілком може світити в’язниця… 
Але "мавпяче християнство" на сьогодні – вже не винятково західний феномен. У нас теж з'являються "прогресивні" рухи. Зокрема, організації "християн" – геїв . При всій своїй зручності, "мавпяча позиція" може призвести до того, що церква не лише не збільшить своєї значимості в суспільстві, але взагалі зникне як суспільний інститут.
Щось подібне мало не сталось в епоху розквіту богословського лібералізму. Ліберальні теологи настільки захопились критикою Біблії та ключових догматів християнства, що не помітили, як люди перестали ходити до церкви. І справді, якщо Біблія – лише збірка стародавніх міфів, що відображає пошук людьми Бога, а вчення церкви формувалось винятково під впливом історичних обставин та світської філософії, то краще в неділю довше поспати, ніж йти до церкви і слухати всі ці казки, які не мають ніякого відношення до нашого життя. Найрозумніші теологи це зрозуміли, і відкинули лібералізм. Так, зокрема, вчинив Карл Барт, коли він усвідомив, що йому немає про що проповідувати людям. До такого ж занепаду християнства може призвести і "мавпячий" погляд на етику. Якщо не довіряти Біблії у її моральному вченні, то чи варто довіряти їй в питаннях спасіння, вічного життя та відносин з Богом? Чи варто довіряти церкві, котра ігноруючи першоджерело своєї традиції, корегує власну позицію у відповідності з суспільними настроями? "Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми" (Матв.5:13).
"Позиція страуса". Цей, не зовсім мудрий птах, ховає голову в пісок, коли до нього наближається хижак, намагаючись таким чином уникнути небезпеки. Суть цієї позиції: не варто вступати в конфлікти. Ми все одно не переконаємо світ ні в чому. Невіруючі люди будуть слідувати своїм пожадливостям в будь-якому випадку, і знайдуть виправдання для цього теж в будь-якому випадку. Більше того, якщо церква намагатиметься довести цим людям, що їхня позиція хибна, це приведе лише до агресії по відношенню до церкви з боку суспільства, не давши при цьому жодних позитивних результатів. Проблема людини – в невірстві, у тому, що вона відкидає Бога, не приймає Євангелії. Тому церква має зробити акцент на проповіді євангельського вчення про спасіння. Якщо людина увірує і прийме Христа як власного Спасителя, то з корегуванням поглядів цієї людини на моральні питання проблеми не буде. Тому проповідь морального вчення Біблії варто залишити для внутрішнього вжитку церкви, а світові пропонувати чисте євангельське вчення про Божу любов
"Позиція страуса" виглядає логічною і цілком обґрунтованою з біблійної точки зору. Автор цих рядків свого часу дотримувався такої позиції, аж поки не переконався в тому, що вона не працює. Чому? Та тому, що перш ніж прийняти звістку про спасіння, людина мусить усвідомити свою потребу в ньому. Вона повинна відчути власну гріховність – не лише на словах, але до самої глибини свого єства. Але як вона це зробить, якщо у неї втрачені моральні орієнтири? Гомосексуаліст відчуває себе цілком повноцінною людиною (до речі, англійське слово gay – це абревіатура, котра розшифровується "good as you", тобто, "анітрохи не гірший за тебе"). Але з точки зору Біблії, ця людина має перевернутий розум (Рим.1:28). Тому перед тим, як говорити з ним про спасіння, треба дати йому розуміння, від чого він має спасатись. Спочатку варто сказати цьому чоловікові, що у нього щось неправильно з системою координат. Він має поставити себе у площину біблійної моралі, щоб зрозуміти свій справжній стан перед Богом. Лише в такому випадку можливе справжнє покаяння і позбавлення від гріховної залежності.
Те, що було сказано стосовно окремої людини, стосується і суспільства в цілому. Якщо церква буде мовчати про гріховність, зіпсованість моральних орієнтирів цього суспільства, воно і далі буде рухатись в хибному напрямку. Ні про яке його духовне пробудження і оновлення мови бути не може.
"Позиція тигра". Тигр – агресивний хижак. Він нікому не дозволить відчувати себе господарем на його території. Він терплячий і впертий під час полювання. Зазвичай тигр очікує на свою здобич у місцях водопою або на пасовищах, а потім, обравши відповідну мішень, підкрадається до неї, моментально валить з ніг, і перекушує жертві шийні хребці. "Позиція тигра" виявляється в агресивному і безкомпромісному відстоюванні християнського погляду скрізь і за будь-яких обставин, не виявляючи особливої перебірливості в методах. Християни, котрі займають "позицію тигра" не обмежуються самими мітингами і пікетами. Іноді вони переслідують лікарів, котрі роблять аборти чи евтаназію, погрожують їм, а деяких християнських та іудейських фундаменталістів звинувачували у вбивстві таких лікарів (хоча варто зауважити, що організації, котрі борються з абортами засудили такий метод). Газета The Seattle Times розповідає про "слов’янських фундаменталістів", котрі виступали проти гей-параду в Сакраменто. На думку автора матеріалу, демонстранти (в основному, представники п’ятидесятницьких російськомовних церков), поводили себе агресивно, оточили учасників параду, погрожували їм, декого навіть "ударяли по голові і говорили, що він спасенний" . Аналогічним чином, в Кишиневі парад сексуальних меншин був зірваний обуреними городянами: "Вони розгойдували автобус і не випускали з нього демонстрантів, розірвали привезені ними транспаранти та агітаційні матеріали. Автобусу вдалося виїхати лише після втручання депутата молдавського парламенту…" .
Чи обґрунтовані такі дії, і чи дадуть вони позитивний результат? Дивлячись, що вважати позитивним результатом. Якщо церква хоче гучно заявити про себе – так. Якщо вона хоче завдати тиску на владу – це теж іноді спрацьовує. Саме після пікетування російськомовними віруючими гей-параду в Сакраменто, та їхніх протестів на наступний день проти закону, що забороняв негативні висловлювання в підручниках з приводу сексуальної орієнтації, губернатор Каліфорнії Арнольд Шварценегер наклав вето на згаданий закон. Але, якщо ставити за мету навернення тих людей до Євангелії, то такі дії віруючих матимуть, швидше за все, негативний ефект. Один з учасників згаданого гей-параду, Натан Фельдман заявив, що він хоче тепер створити організацію з самооборони геїв проти агресивних демонстрантів. Агресія породжує агресію? Безсумнівно.
Біблійна позиція. Якщо подивитись на те, як мужі Божі відстоювали істину, то можна зробити висновок про їхню безкомпромісність. Пророки Старого Заповіту (наприклад, Єремія) були готові жертвувати всім заради істини. Те саме стосується учнів Христа – варто лише згадати апостола Павла, котрий ніколи не мовчав, відстоюючи християнську позицію. За таку безкомпромісність йому доводилось немало потерпати. Можна звісно зауважити, що тут мова йшла про ключові євангельські істини, а не про етичні питання. Але для Павла питання віри невіддільні від питань моральності: так, згідно першого розділу послання до Римлян, аморальність поган є наслідком їх невірства. Звертаючи увагу на наслідки, можна прийти до розуміння причини.
Інший важливий момент: будучи безкомпромісними в питанні відстоювання істини, апостоли і пророки завжди апелювали до розуму людини, не чинячи при цьому грубого тиску, не ображаючи і не принижуючи своїх опонентів. Варто згадати при цьому Ісуса, котрий, ніколи не робив поблажок, вказуючи людям на їхній негідний моральний стан (можна згадати розмову з самарянкою, у якої було п'ять чоловіків). З іншого боку, Він ніколи не принижував і не осуджував цю людину, що, в свою чергу, не робило її жорстокою, а часто приводило до покаяння (приклад Закхея найбільш красномовний в цьому плані). Отже, біблійна позиція полягає в тому, що християнин має відстоювати свою позицію твердо і впевнено, наводячи розумні і виважені аргументи, але без агресії, нетерпимості і приниження тих людей, які йому протистоять.
Той, хто протистоїть неправді має бути готовий підтвердити істину своїм вчинком, іноді навіть жертовним. В зв’язку з цим можна пригадати історію про те, як в VI столітті був покладений край жорстокому і аморальному римському звичаю: гладіаторським боям. Малоазійський чернець на ім’я Телемах одного разу відчув Божий поклик йти до Риму і вийти на арену, де гладіатори бились один з одним. Прийшовши на це місце, Телемах не зміг байдуже спостерігати це жахливе видовище і кинувся рознімати бійців. Ніхто не прислухався до його закликів, а за кілька хвилин Телемах впав мертвим, загинувши чи то від удару гладіаторського меча, чи від каміння, котре кидали розлючені глядачі. І тут раптом над цирковою ареною запанувала тиша. Збентежені глядачі почали один за одним залишати видовище.
Після цього випадку імператор Гонорій заборонив гладіаторські бої.
Автор Магістр Олександр Жданов