Південно-західний регіон

Від початку, від перших поселень на території Турківського району ( Турка місту близько 600 років), не проповідувалося Слово Боже, промінь Світла засяяв в кінці 20-го століття. При тому, що сьогодні в районі налічується 10 конфесій в яких християнське богослужіння часто переплітається з язичницькими традиціями. А окремі села погрузли в ідолопоклонство і окультизм. Крім того тут дуже активно поширюється і росте діяльність деструктивного культу «Свідків-Русселістів». І ось у таких умовах народилася, з ласки Господньої, Його Церква.
Господь почав Свою працю з серця одного чоловіка, який надалі став пресвітером, це було на початку 90-х років минулого століття. Своєї Євангелії не мав, доводилось позичати, а згодом і переписати. До речі, його більше 15-ти років «вчили» «Свідки-Руселісти», але Господь утримав його в Своїй руці і врятував його і всю його родину від духовного блукання. І ось в 1990 році брат Семен Карплюк, 1934 року народження, разом з дружиною, дочкою та зятем прийняли Святе водне хрищення по вірі. Сьогодні його сім’я, а це п’ять онуків і двоє правнуків, поповнили церкву.
На сьогоднішній день у церкві налічується 60 членів. Велика частина їх проживає в райцентрі, м. Турка - близько 45 членів, ще кілька сестер в с. Явора , Мельничне, Комарники, Дністрик Дубовий, Лімна і Лосинець, Завадівка і Боберка.
Близько 20 членів церкви в с. Розлуч. З 2010 року в с. Розлуч є зареєстрована громада ЄХБ. Пресвітером рукопокладено Романа Когут.
Служіння в м.Турка проводяться в середу, п'ятницю та неділю у Домі молитви. Цю будівлю, приміщення колишньої ветбаклабораторіі, місцева влада передала в напівзруйнованому вигляді в 1991 році. Віруючі, з Божою допомогою, переобладнали в хороший Дім молитви.
Останнім часом Бог дуже благословив церкву, яка з палаючими серцями, почала нове служіння. Відкрилися двері для проповіді, знайдено порозуміння з місцевою владою для здійснення християнського проекту - «Чистий погляд». Віруючі змогли побувати в багатьох навчальних закладах, де слово про Христа почули сотні молодих людей разом з викладачами. Зав'язуються хороші відносини з молоддю, коли ми їй розповідаємо правду про такі страшні явища як СНІД, наркоманія, дитячий алкоголізм, аборти і, найголовніше, про гріх та реальність спасіння.
На зібрані пожертви церква купила технічне оснащення для демонстрації фільмів зі свідченнями та інші матеріали, які мало кого залишають байдужими.
Окремо треба сказати про церковний хор. Коли він прославляє Бога, душа без перебільшення піднімається вгору, особливо коли співають сестри, таким славним талантом наділені від Бога. Є велике бажання і молитви віруючих в Турківській церкві про те, щоб Бог благословив їх донести Істину всім жителям району, а також провести духовно-просвітницькі заходи та Євангелізації у всіх населених пунктах.
У 2011році розпочато будівництво Дому молитви в смт. Бориня. Там, під час праці в лікарні цього населеного пункту, за період 2004-2010 року, лікар-благовісник Микола Яцкуляк читав і проповідував Євангеліє хворим, медичному персоналу і Бог дарував покаяння першим членам церкви ЄХБ в смт. Бориня.
Господь відкрив двері благодаті, і віруючі цей останній час використовують на Славу ЙОМУ.

Церква ЄХБ м. Турка
Адреса:
82500, м.Турка,
вул. С. Стрільців 38

Кількість членів: 68
Пастор: Яцкуляк Микола Петрович

Церква ЄХБ у Бориславі утворилася після об'єднання у 1946 році двох невеликих груп віруючих. Перша група виникла власне у Бориславі, друга - це переселенці з села Вапенного Горлицького повіту Краківського воєводства.
Кожна з цих груп має свою історію.
Група ЄХБ у Бориславі.
У грудні1924 року до Борислава приїхав «дослідник Святого Письма» Киницький, в будинку якого почали збиратися люди, щоб послухати Слово Боже. Але пояснення згідно науки Рассела і Рутерфорда не задовольняло тих, хто шукав правдиву дорогу спасіння за Словом Божим.
У1928 році у Бориславі поселився колишній священик Д. Хом'як, який навчав, що шлях до спасіння лежить через віру в Ісуса Христа, і порадив «дослідникам» шукати євангельських християн-баптистів. Тоді бориславці запросили відомого того часу баптистського проповідника Івана Підгорецького, який відкрив їм правдиву євангельську дорогу, навчив співати християнських пісень.
Духовну працю у Бориславі, а також у сусідньому селі Попелях проводили брати Підгорецький, Кубрин, Домашовець, Перетятко, Лютий, Лук'янчук, Мікса, Майкут, Томас. Щорічно відбувалися нові хрещення (хрестили брати Перетятко, Підгорецький), і перед війною у 1939 році громада Борислава налічувала вже понад 50 членів.
Група ЄХБ у селі Вапенне (Польща).
Майже так само, як і у Бориславі, виникла баптистська громада у селі Вапеннім, що на Лемківщині. Спочатку деякі селяни були «дослідниками» Святого Письма, потім їх відвідав проповідник Д. Хом'як, який порадив їм приєднатися до баптистів Галичини. До Вапенного приїхав брат І. Підгорецький, який у кінці листопада 1930 року провів з віруючими таку саму реформу, як і в Бориславі. Так у Вапеннім виникла баптистська церква, яка поширювала євангельську вістку в навколишніх селах, зокрема в Мацині, Бодаках, Перегримці, Боднарці, Пстружному та інших. Тут ревно працювали на духовній ниві брати Бубняки, Максим, Теодор і Володимир. Максим Бубняк був на Лемківщині одним з перших проповідників баптистської церкви. Окрім братів Бубняків дуже ревно трудилися на Лемківщині молоді місійні працівники Антін Бодак і Микола Качмарчик.
Після закінчення війни у 1945 році українське населення з Польщі було переселене у східні області України. Та невдовзі більшість переселенців переїхали у західні області, зокрема багато з них опинилися у Бориславі.
У 1946 році віруючі переселенці з сіл Вапенного, Мацини та деяких інших, об'єднавшись з віруючими Борислава, утворили теперішню церкву євангельських християн-баптистів. Зібрання проводились у домі
Володимира Борсука. У 1946 році місцеві органи влади дали дозвіл реконструювати польський костел і відкрити в ньому Дім молитви. У 1949 році брат Терещук, який приїхав зі східної України, організував церковний хор. У важкі післявоєнні роки щорічно до церкви долучалося до 15 віруючих, і в 1961 році кількість членів Бориславської церкви досягла 115 братів і сестер. Тут у різний час багато попрацювали брати М. Кеньо, О.Герасимів, П. Орлов та інші.
У 1963 році сталося розділення церкви, причиною було неоднозначне ставлення до двох нав'язаних атеїстичною владою докумекав, які порушували права віруючих. Велика група (45 осіб) вийшла з церкви й почала збиратися по домах.
У 1973 році церква знову об’єдналася. Обрали тимчасовим пресвітером брата Г. П. Орлова, заступника пресвітера області, який працював тут три роки.
Пізніше на пресвітерське служіння було обрано Ярослава Борсука, на дияконське - Стащаків, Михайла і Костянтина.
Після об’єднання церква налічувала біля 200 членів і тоді постало питання про новий Дім молитви, але у той час було зроблено ремонт з добудовою балкону, що було суттєвим для вмістимості людей. Проте, мрія про новий Дім молитви або серйозну реконструкцію існуючого не покидала братів та сестер.
Здійснення мрії відбулося не одразу. Довелося чекати понад 10 років. У 1985-1986 роках активно почалося будівництво і впродовж 2-х років було завершено.
Жовтень – це місяць, коли відбулось посвячення Дому молитви за адресою вул. Богуна, 32.
Посвячення – це була найсерйозніша євангелізація, з якої розпочалось пробудження і ріст церкви.
У 90-х роках церква веде активну євангелізаційну працю, як у Домі молитви, так і в громадських місцях – це дало позитивні результати і церква почала активно зростати. Одночасно посилилась місіонерська праця, яка розповсюдилась на Стебник, Східницю, Ст.Кропивник, Смільну, Жданівку, Майдан, Сторону, Підбуж, Опаку.
Релігійна свобода, яка прийшла з незалежністю України, а також економічні негаразди призвели до того, що віруючі Дрогобича і Трускавця – організували церкви у своїх містах і не лише почали успішний розвиток, Але побудували Доми молитви.
В часі розвитку церкви на служіння були вибрані нові брати: В.Качмарчик, Д.Вавринюк, В.Божко, Я.Сало, Р.Марчак, М.Піряник, Р.Цюпко, О.Боднар, І.Романюк, В.Стащак, К.Свердлов, В.Кисіль, Г. Косюта та ін.
Частина зних виїхала, а частина служить як у Бориславській, так і в новоутворених церквах.
Стараннями Я.Борсука в кінці 90-х розпочато будівництво приміщення Недільної школи.
Після від’їзду Я.Борсука служіння в церкві впродовж двох років було колективним, а у 2002 р. І.Романюк був обраний пресвітером церкви. Він звершував це служіння разом із В. Качмарчиком.
У 2006р. на пресвітерське служіння був обраний, а у 2007 р. рукопокладений, В.Кондор, який переїхав на працю у теологічній семінарії із Закарпаття.
На сьогодні в церкві звершують пресвітерське служіння І.Романюк, В.Кондор і благовісник В. Качмарчик та кандидат на пасторське служіння В. Цюпко.
Їм допомагають диякони: М. Стащак, В.Стащак, В. Вельгуш, Я. Годжик, В. Кисіль, К.Свердлов, Б. Яким.
Крім цього брати, які виросли як служителі в церкві ЄХБ м. Борислава, служать - Р. Цюпко пресвітером у церкві м. Дрогобича, О. Боднар – пресвітер у м.Трускавець, Б. Драчевич – пресвітер у церкві Ст. Кропивник, Г. Косюта – пресвітер у церкві с. Сторона, М.
Піряник – пресвітер у церкві ЄХБ - 2 м. Борислава, В.Цюпко – пресвітер церкви м. Стебник, П. Піляк – пресвітер церкви смт Східниця.
Протягом усіх років незалежності України ведеться праця у Дрогобицькій в’язниці. Відповідальним за це служіння є К.Свердлов. Також при церкві організована місія «Гедеон», працю якої координує бр.В.Качмарчик. Церква впродовж багатьох років задіяна в соціальному служінні. Активно працює недільна школа, кожного року при церкві проводяться денні табори для дітей. Ведеться сестринське служіння, діє клуб «АВАНА».

Перша церква ЄХБ м. Борислава
Адреса:
82300, м.Борислав,
вул.Богуна 32,
тел.(03248)52030

Кількість членів: 274
Пастори: Цюпко Василь Іванович

Адрес электронной почты защищен от спам-ботов. Для просмотра адреса в вашем браузере должен быть включен Javascript.

Дрогобицька церква євангельських християн баптистів була офіційно зареєстрована 21 квітня 1992 року. Її членами стали 44 особи, які до цього часу були членами церкви в м. Бориславі, але мешкали в Дрогобичі. На пресвітерське служіння в церкві м. Дрогобич було обрано Зеновія Зинича.
Після виходу з Бориславської громади для дрогобичан постало серйозне питання про те, де їм збиратися в рідному місті. Проте, це питання швидко вирішилося, бо старенька сестра Ольга Петрівна Стеценко люб`язно запропонувала своє помешкання для проведення зібрань. Саме там і відбувалися перші богослужіння молодої церкви. Зібрання стали відвідувати нові люди, які прагнули почути Слово Боже. Вони каялися в своїх гріхах і вливалися в служіння церкви. Незабаром оселя сестри Ольги стала затісною для церкви і виникла необхідність в іншому приміщенні. Розпочалися пошуки приміщення, яке можна було б взяти в оренду.
Брати звернулися з цим питанням до міської влади і там їм порадили взяти будинок по вулиці Б. Лепкого 29. Це була будівля з 1900 року у напівзруйнованому стані, непридатна для експлуатації. Колись це був дитячий садок, який з часом перетворився на великий смітник.
Оглянувши дім, брати Зеновій Зинич і Михало Нагуляк зрозуміли, що там немає що орендувати, будинок фактично вже своє відслужив. Порадившись, вирішили звернутися безпосередньо до міського голови. Високопосадовець, розглянувши їхню справу, подумав і сказав: «Я на церквах гроші заробляти не буду, як усім так і вам» і видав розпорядження про передачу дому в користування Дрогобицькій церкві безкоштовно і безстроково.
З того часу на місці згаданого будинку розпочалося будівництво Дому Молитви, яке супроводжувалося чисельним ростом помісної громади. Рік тривала підготовка до будівництва і 5 років саме будівництво.
4 жовтня 1999 року будівництво було завершене і церква мала посвячення Дому Молитви. Приємно на душі, коли дивишся на цю гарну величну будову, хочеться прославити Творця за Його благословення, які Він посилає Своїм вірним.
У день по¬свячення Дім Молитви був заповнений на 100%. Тут були гості із сусідніх церков та мешканці Дрогобича. По¬свячення провів заступник Голо¬ви ВСО ЄХБ, старший пресвітер по Хмельницькій області брат М. Каспров. Бог поблагосло¬вив зібрання і після закличної проповіді 15 душ віддали свої серця Господу.
З того часу в новому Домі Молитви регулярно проводяться різноманітні служіння і Бог приєднує нових членів до помісної церкви.
Станом на 1січня 2011 року церква в м. Дрогобичі налічувала 96 членів.
Після того, як брат Зеновій Зинич поросив заміни для себе, обов’язки пастора в церкві короткий час виконував брат Ярослав Герула, пізніше благовісник Петро Серафим. В даний період часу пасторське служіння в цій церкві звершує брат Роман Цюпко, який доїжджає з сусіднього міста Борислава. Дияконське служіння в церкві виконують Кухар Володимир, Михайло Нагуляк, Ярослав Герула.
Крім згаданих братів у церкві несуть служіння проповідників: Перловський Валентин, Зинич Зеновій. Окрім них в церкві трудяться молодібрати Заєць Віталій та Ярош Тарас. Вони організували малу групу в селі Рихтичі і проводять там вивчення Слова Божого.
В церкві є загальний хор. Функціонує недільна школа з двох вікових груп, директором якої є сестра Леся Заєць.
Кожного вівторка в помісній церкві проводяться молодіжні спілкування.
В церкві діє також сестринська молитовна група, за служіння якої відповідає сестра Герула Марія.
Дрогобич – місто велике, тут широке поле для духовної праці і віримо, що Бог дасть сили і посвячених людей для ефективного її здійснення.

Церква ЄХБ м. Дрогобич
Адреса:
82100, м.Дрогобич,
вул.Лепкого 29
тел.(03244)24219

Кількість членів: 92
Пастор: Савка Богдан
Адрес электронной почты защищен от спам-ботов. Для просмотра адреса в вашем браузере должен быть включен Javascript.

Історія церкви євангельських християн-баптистів міста Трускавця тісно пов’язана з церквою в місті Бориславі. Оскільки, в часи Радянського Союзу не було можливості для реєстрації місцевої громади, трускавецькі віруючі змушені були їздити на богослужіння до сусідньої церкви. Так як тільки появилася відповідна нагода, вони вирішили організувати церкву в своєму місті.
Першою віруючою в Трускавці була Антоніна Афанасіївна Тебенькова, яка прийняла святе водне хрещення по-вірі в 1955 році. Пізніше повірили Петро Станіславович Серафим (1969) та Валентина Михайлівна Павлічко (1969). Незабаром до них приєдналися Алла Павлівна Серафим (1975) та Єва Петрівна Гуменюк (1976).
У 1988 році в Трускавці налічувалось 17 віруючих, які були членами Бориславської церкви євангельських християн-баптистів. В цьому ж році вони почали збиратися для вивчення Слова Божого у квартирах брата Петра Серафима, Юрія Кушнірчука та сестри Гуменюк. До них приходили сусіди та знайомі, які цікавилися життям євангельських віруючих. Іноді такі зібрання відвідувало до 30-ти осіб.
Тоді й виникло питання про реєстрацію церкви євангельських християн баптистів в місті Трускавці. До списку ініціативної групи, від імені яких була подана відповідна заява ввійшли такі віруючі:
1. Серафим Петро Станіславович
2. Серафим Алла Павлівна
3. Куза Іван Іванович
4. Куза Галина Миколаївна
5. Кочеткова Тетяна Іванівна
6. Крайчак Ольга Андріївна.
7. Матвійчук Іван Іванович
8. Пранник Михайло Григорович
9. Павлічко Валентина Михайлівна
10. Орисик Степан Андрійович
Подавши заяву на реєстрацію, церква розпочала пошук приміщення, де б можна було систематично проводити богослужіння. І цей пошук увінчався успіхом. Матюшко Євдокія Василівна погодилася виділити для цієї цілі окрему кімнату в своїй квартирі по вул. Володимира Івасюка, 15. Саме там, у жовтні 1990 році трускавчани почали регулярно — 3 рази на тиждень — проводити богослужіння.
15 жовтня 1991 року трускавецька громада баптистів була офіційно зареєстрована. Пасторське служіння в новоутвореній церкві прийняв брат Ярослав Володимирович Борсук, який був пастором Бориславської церкви.
У червні 1992 року трускавецькі віруючі почали проводити євангельські богослужіння в приміщенні, по вул. Роксолани, 10, де на той час знаходився офіс місії «Вістка миру».
6 червня 1993 року відбулося рукопокладення брата Петра Серафима на служіння благовісника, який з того часу окрім справ благовістя, почав виконувати також обов’язки пресвітера Трускавецької церкви.
Церква росла духовно і кількісно. Кожного року до церкви приєднувалися нові віруючі.
В 1994 році Трускавецька церква нараховувала 46 членів.
З ростом церкви виникла потреба в дияконах, тому на дияконське служіння, в різний час, були рукопокладені брати Юрій Кушнірчук та Іван Куза.
Переживаючи кількісне та духовне піднесення, трускавецька церква євангельських християн баптистів розпочала будівництво Дому Молитви.
В 1997 році до пресвітерського служіння в місцевій церкві приступив брат Олег Никодимович Боднар, який виконує це служіння й на даний період.
Протягом останнього десятиріччя близько 35 членів Трускавецької церкви емігрували до США та перейшли до інших церков, а ще 20 відійшло у вічність.
Незважаючи на різні життєві обставини, Бог завжди піклувався про трускавецьку баптистську церкву. До неї приєдналися молоді брати і сестри, які беруть активну участь в служінні.
В теперішній час в церкві трудяться молоді проповідники Віктор Дубовенко та Олег Борис, які проголошують Слово Боже. Щосереди проводиться вивчення Біблії. Вибрані нові диякони для церкви. Активно розвивається хорове та музичне служіння, проводяться євангелізації в санаторіях міста та денні дитячі табори. Молодь та сестри мають свої окремі богослужіння.
Трускавецька баптистська церква веде будівництво Дому молитви, яке хоч повільно, але вже наближається до закінчення.
Щонеділі місцеву церкву відвідує багато гостей з різних куточків світу, які є віруючими інших церков нашого братства і приїжджають в Трускавець на лікування.
Бог рясно благословляє віруючих церкви м. Трускавець і діло Його служіння продовжується і розширюється у цьому місті.
Сьогодні трускавецька церква євангельських християн-баптистів, дякує Богові за пройдений шлях. Бо «до цього місця допоміг нам Господь!»

Церква ЄХБ м. Трускавець
Адреса:
82200, м.Трускавець
вул.Івасюка 2
тел.(03247)68778

Богослужіння:

Неділя - 10:00

П`ятниця - 18:00

Кількість членів: 52

Пастор: Боднар Олег Никодимович

Адрес электронной почты защищен от спам-ботов. Для просмотра адреса в вашем браузере должен быть включен Javascript.