Євстафій Дідух народився в Україні, в селі Пісків Костопільського р-ну Рівненської обл., 10-го листопада 1942 року. З молодих років писав вірші, переважно російською мовою. Після служби в армії прийняв водне хрещення і став членом Костопільської Церкви ЄХБ. В 1965 році одружився із сестрою по вірі Ганною Кошель. В Костополі в них народилося троє дітей. В 1981 році сім`я виїхала до Естонії, а вже звідти — до Америки. В Америці вони приєдналися до Української Церкви в м. Філадельфія. Тут Євстафій Дідух почав писати багато віршів українською мовою, які були видані окремою книгою під назвою «Пливуть роки».
Нижче подаємо найновішу поезію Євстафія Дідуха, яка появилася на світ після видання книги.

Багато людей вважають, що для того аби відчувати себе задоволеним потрібні: багатство, слава, влада, хороша освіта, престижна робота, кохана людина, гарний відпочинок… Це досить високі стандарти, які мало кому доступні. Та хіба тільки перераховані блага є причиною для задоволення? На щастя існує альтернатива. Є набагато простіші способи через які приходить це прекрасне почуття.

Дочка пастора БОГУСЛАВА ЖАБКО-ПОТАПОВИЧ (БАСС) розповідає:
Восьмого листопада 2012 року минуло 37 років від того дня, як Господь на 86-му році життя, відкликав у вічність мого батька. Переглядаючи залишені ним папери та згадуючи минуле, я усвідомлюю, що на декількох аркушів паперу неможливо помістити історію про довге та насичене подіями життя людини, яка понад п’ятдесят років віддавала всю глибінь своєї істоти, свого буття на постійну службу насамперед Господу, а потім своєму народові.

Основним і невід’ємним елементом наших церковних богослужінь є проповідь Слова Божого.
За визначенням окремих підручників з гомілетики, проповідь – це передача біблійних істин у силі Духа Святого.
Люди приходять в церкву саме для того, щоб у спільності зі своїми братами і сестрами по вірі слухати послання самого Бога, яке він передає їм через уста проповідників, ведених Духом Святим. Хочеться почути відповіді на насущні питання, отримати підбадьорення, наситити свою безсмертну душу духовною поживою…